Унікальний автомобіль-саморобка «Азов» знову їздить Бердянськом

Українські дороги продовжують підкидати нам для знайомства справжні раритети. Саморобка під назвою «Азов», незважаючи на поважний вік, знову з’явилася на дорогах Запорізької області.

Судячи з деяких нюансів, цей простенький на вигляд автомобіль був побудований в радянський період, але в ту пору не “світився” на телеекрані і на сторінках науково-популярних журналів, як деякі його більш пафосні родичі. Зате на відміну від них він досі не просто залишається в строю, а й перебуває в експлуатації – наші читачі періодично зустрічають його на вулицях Бердянська.

На автомобілі стоять реєстраційні номери українського зразка другого покоління, такі видавали в 1993-1994 роках, але швидше за все, «Азов» побудований дещо раніше. Цікаво, що ця саморобка сконструйована цілком в дусі часу (навіть якщо брати за точку відліку початок дев’яностих). У неї кузов хетчбек, типова для розмірів В-класу тридверна архітектура і передньопривідна компоновка.

Фірмову емблему зробили з «москвичівської», яка дісталася дизайнерам-аматорам разом з радіаторною решіткою.

Остання обставина взагалі рідкість для вітчизняного руху “СамАвто”, оскільки саморобні машини завжди базувалися на агрегатах масових моделей, що давно випускаються промисловістю. А передньопривідних серед них не було аж до тих самих дев’яностих. Але конструктор «Азова» не звертався до силового агрегату «Лади Самари» або «Таврії», які тоді були супердефіцитними і тому нереально дорогими. Під капотом ховається двигун МеМЗ-968 від класичного «Запорожця». Розвернутий на 180 градусів (і з перевернутою головною парою в трансмісії), як це зроблено на ТПК і ЛуАЗ-969 «Волинь», він технічно красиво перетворює задньопривідну компоновку в передньопривідну.

Саморобний автомобіль «Азов» має цілком гарний вигляд, порушують гармонію лише кілька невдалих моментів в оформленні передка і скління кабіни.

Заслуговує поваги і метод виготовлення кузова – в ньому немає деталей від серійних автомобілів, навіть такі складні фрагменти, як дверні прорізи і рамку лобового скла, самодіяльний конструктор виготовив сам.

Про «непородисте» походження автомобіля можна здогадатися хіба що по перевернутій радіаторної решітці (при тому що радіатора власне і немає) від «Москвич-412» та по переднім поворотникам від «копійки». Навіть бампери – самостійного виготовлення. До речі, саме численні деталі фурнітури зазвичай з головою видають вироби “СамАвто” – але в цьому випадку кілька таких маркерів губиться на тлі основної маси оригінальних деталей.

Залишається порадіти за автора цього проекту і побажати його творінню довгих років активного життя, цікавих і корисних подорожей.